Спрощення в групах приголосних українська мова
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних, найчастіше зубних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.
Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: перстень — персня, честь — чесний; пристрасть — пристрасний, область — обласний, щастя — щасливий, користь — безкорисливий.
Винятки становлять:
а) слова кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят ташістсот, звук т у вимові випадає);
б) прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст: контрастний, баластний, форпостний, компостний.
1. Радісна [радість] праця — ознака творчості. (Ю.Яновський.) 2. Треба битися тут і стояти, як належить чесним [честь] людям. (Ю.Яновський.) 3. Як це неможливо — бути щасливим [щастя], коли на світі страждає хоч одна дитина! (І.Жиленко.) 4. Притихлі явори стоять безшелесно [шелест]. (Л. Костенко.) 5. Мати увечері своїм пестливим [виняток] голосом нашепче дитині про любов до всього живого. (Панас Мирний.) 6. Вздовж дороги вервечкою розтягнулось шістнадцять [виняток] плугів. (М.Стельмах.)
2. Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові й на письмі: тиск — тиснути, блиск — блиснути, брязк — брязнути, горщок — горшка, дощок — дошка.
Але немає спрощення в словах випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брязкнути і споріднених.
В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути.
1. Де вони проходили, ніщо не брязнуло [брязк], не тріснуло [тріск], не хруснуло [хрускіт]. (О. Гончар.) 2. Гули під ними соснові дошки переправи. (О.Гончар.) 3. Сонце вже ховалося за Жовту гору дощок біля вагона. (Григір Тютюнник.) 4. Нестаток, і тяжка робота, і натуга зораліг зморшками [морщити] чоло. (І.Франко.) 5. Та що його питати: він ґав ловив та витрішки [витріщатися] продавав. (І.Котляревський.)
3. У вимові й на письмі відбувається спрощення ще в таких словах:
а) тижня, тижневий — від тиждень;
б) проїзний, виїзний, під'їзний і под.— із коренем -їзд-;
в) серце — при формі сердець;
г) ченця — родовий відмінок від чернець;
ґ) скатерка — від скатерть.
1. Після кількатижневих дощів, туманів та мряк вперше стало на годині. (О.Гончар.) 2. Від швидкого бігу калатало серце. (В.Собко.) 3. Біла скатерка на столі та помиті лави аж сяяли чистотою. (М.Коцюбинський.) 4. Пан звелів коней зупинити коло заїзного двору і повів свою молоду у кімнати. (Марко Вовчок.) 5. По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт. (Л. Первомайський.)
4. Лише у вимові відбувається спрощення:
а) у групах приголосних стц, стч: невістка — невістці [нев'іс'ц'і], невістчин [нев'ішчин], хустка — у хустці [хус'ц'і];
б) у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (див. § 12, п. 3б): турист — туристський [турис'кий], студент — студентський [студен'с'кий], студентство [студенство].
Такі слова пишемо за морфологічним принципом.
1. Гігантські [гігант] тіні таємничо затиснулись в ущелині. (О.Гончар.) 2. Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці [пустка]! (М.Кропивницький.) 3. В великій, як макітра, хустці [хустка] Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. (І.Нечуй-Левицький.) 4. Він вийшов надвір проходитись, побачив невістчину [невістка] хату і пригадав усе учорашнє. (Панас Мирний.)
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних, найчастіше зубних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.
Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: перстень — персня, честь — чесний; пристрасть — пристрасний, область — обласний, щастя — щасливий, користь — безкорисливий.
Винятки становлять:
а) слова кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят ташістсот, звук т у вимові випадає);
б) прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст: контрастний, баластний, форпостний, компостний.
1. Радісна [радість] праця — ознака творчості. (Ю.Яновський.) 2. Треба битися тут і стояти, як належить чесним [честь] людям. (Ю.Яновський.) 3. Як це неможливо — бути щасливим [щастя], коли на світі страждає хоч одна дитина! (І.Жиленко.) 4. Притихлі явори стоять безшелесно [шелест]. (Л. Костенко.) 5. Мати увечері своїм пестливим [виняток] голосом нашепче дитині про любов до всього живого. (Панас Мирний.) 6. Вздовж дороги вервечкою розтягнулось шістнадцять [виняток] плугів. (М.Стельмах.)
2. Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові й на письмі: тиск — тиснути, блиск — блиснути, брязк — брязнути, горщок — горшка, дощок — дошка.
Але немає спрощення в словах випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брязкнути і споріднених.
В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути.
1. Де вони проходили, ніщо не брязнуло [брязк], не тріснуло [тріск], не хруснуло [хрускіт]. (О. Гончар.) 2. Гули під ними соснові дошки переправи. (О.Гончар.) 3. Сонце вже ховалося за Жовту гору дощок біля вагона. (Григір Тютюнник.) 4. Нестаток, і тяжка робота, і натуга зораліг зморшками [морщити] чоло. (І.Франко.) 5. Та що його питати: він ґав ловив та витрішки [витріщатися] продавав. (І.Котляревський.)
3. У вимові й на письмі відбувається спрощення ще в таких словах:
а) тижня, тижневий — від тиждень;
б) проїзний, виїзний, під'їзний і под.— із коренем -їзд-;
в) серце — при формі сердець;
г) ченця — родовий відмінок від чернець;
ґ) скатерка — від скатерть.
1. Після кількатижневих дощів, туманів та мряк вперше стало на годині. (О.Гончар.) 2. Від швидкого бігу калатало серце. (В.Собко.) 3. Біла скатерка на столі та помиті лави аж сяяли чистотою. (М.Коцюбинський.) 4. Пан звелів коней зупинити коло заїзного двору і повів свою молоду у кімнати. (Марко Вовчок.) 5. По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт. (Л. Первомайський.)
4. Лише у вимові відбувається спрощення:
а) у групах приголосних стц, стч: невістка — невістці [нев'іс'ц'і], невістчин [нев'ішчин], хустка — у хустці [хус'ц'і];
б) у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (див. § 12, п. 3б): турист — туристський [турис'кий], студент — студентський [студен'с'кий], студентство [студенство].
Такі слова пишемо за морфологічним принципом.
1. Гігантські [гігант] тіні таємничо затиснулись в ущелині. (О.Гончар.) 2. Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці [пустка]! (М.Кропивницький.) 3. В великій, як макітра, хустці [хустка] Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. (І.Нечуй-Левицький.) 4. Він вийшов надвір проходитись, побачив невістчину [невістка] хату і пригадав усе учорашнє. (Панас Мирний.)
Комментариев нет:
Отправить комментарий