среда, 27 апреля 2016 г.

Українська мова




Фразеологізми





1.Крутити хвостом – вдаватися до нечесних вчинків.
2.Крутитися, як білка в колесі – бути постійно зайнятим.
3.Стріляний горобець – про людину, яка багато зазнала у житті.
4.Пекти раків – червоніти від сорому.
5. Знати  на зубок
Знати   де раки зимують
Знати    як облупленого
Знати  як своїх п’ять пальців
6.Душі не чути – самовіддано любити.
7.Підсунути свиню – зробити неприємність.
8.Бігати як курка з яйцем – приділяти незаслужену увагу.
9.Укрутити хвоста – приборкати, домогтися послуху.
10.  Ходити іменником
Ходити  в шорах
Ходити  на поводку
Ходити   по миру

11. Аби з рук – через пень  колоду.
12. Ламаний гріш – нікуди не годиться.
13. У рот води набрати – ні пари з уст
14. Поставити крапку – здати в архів.
15. Стояти    кліком в горлі
Стояти      на смерть
Стояти    горою
Стояти    над душею

16.Пашіти вогнем – Пекти раків.
17.Показати очі – вистромляти носа.
18.Попасти на слизьке – Влипнути як муха в мед.
19.Приставати реп’яхом – наступати на горло.
20. На вітер кидати
Камінчик в горло кидати
Слів на вітер не кидати
Тінь кидати кидати

21.Верати нісенітницю – говорити беззмістовно.
22.Ридма ридати – захлинатися від плачу.
23.Не покладати рук – працювати багато й старанно.
24.Наливатися кров’ю – червоніти від злості, напруження.
25.       Високо НЕСТИ голову.
НЕСТИ ахінею.
Ледве ноги НЕСТИ.
НЕСТИ тяжкий хрест.
26.Дісталося на горіхи – мати від кого-небудь покарання.
27.Загрібати жар чужими руками – привласнювати наслідки чужої праці.
28.З легким серцем – без роздумів, без тривоги.
29.Замилювати очі – обдурювати кого-небудь.
30.Стріляний птах – битий вовк.
31.Прикусити язика – води в рот набрати.
32.Мокре місце залишилося – як корова язиком злизала.
33.Збитися з пуття – ступити на похилу стежку.
34.       проковтнути язика
тримати язика за зубами
язик     без кісток
висолопити язика

35.Позбавляти когось упевненості в собі – вибити з сідла.
36.Марносподіватися повернути те, чого вже нема – Шукати вчорашнього дня.
37.Дозорієнтувати, заплутати кого-небудь – збити з пантелику.
38.Переводити розмову на щось інше – заговорювати зуби.
39.Уставляти клепку – напучувати.
40.Сісти на голову – знахабніти.
41.Чухати потилицю – задумуватися.
42.Уставляти палиці в колеса – заважати.
43. Без тижня день – недавно.
44. Вискочити на сухе – уникнути покарання.
45. Спуститися з небес на землю – сприймати дійсність за реальне.
46. У свою шкуру не потовпитися – бути дуже товстим.
47. Викладати карти – розповідати, нічого не приховуючи.
48. Відвести душу – довіритися.
49. Замазати рота – змусити замовкнути.
50. Кадити фіміам – вихваляти кого  – небудь.
51. бити лихом об землю – бути оптимістом.
52. Витрачати порох – докладати всіх зусиль для досягнення мети.
53. Дерти кирпу – триматися гордовито.
54. розуму не позичати – про розумну людину.
55. Продавати зуби – сміятися.
56. Витикати носа – з’являтися.
57. Два чоботи на одну ногу – бути схожим між собою світоглядом.
58. Немов з мармуру виструганий – величний.
59. Взяти голими руками – зробити нескладну справу.
60. Ускочити вище халяв – набратися неприємностей.
61. Ганяти вітер по світу – ледарювати.
62.Давати хропака – спати.
63. Вуха пухнуть – нестерпно
64. Брати за горлянку – вчепитися.
65. П’ята колона – зайва допомога.
66. Мастити п’яти салом – підлещуватися.
67. Вбивати в колодочки – підростати.
68. Заткнути за пояс – перевершити.
69. Вискочити на сухе – уникнути кари.
70. Зачепити за живе – дошкулити.
71. Вискалити зуби – сміятися.
72. Аж дим іде – інтенсивно.
73. Заливати за шкуру сала- дошкуляти комусь.
74. Копилити губу – пишатися.
75. Колоти очі – докоряти.
76. Викинути колінце – здійснити щось несподіване.
77. Яз за водою піти – зникнути безслідно.
78. Закрутити веремію – наробити крику.
79. Жувати жуйку – набридливо повторювати те саме.
80. Ламати слово – відмовлятися від сказаного.
81. Битий жак – досвідчений.
82. Важким духом дихати – гніватися.


Українська мова

Числівники головне на ЗНО

ЧИСЛІВНИК
1. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяють на:
Кількісні
(означають кількість предметів і відповідають на питання скільки?)
  • власне кількісні: два, п'ять, тридцять сім
  •  збірні: троє, десятеро
  • дробові: чотири восьмі
  • неозначено-кількісні:кільканадцять,багато

Порядкові
(означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий? котра? котре?): перший, десятий

Узгодження числівників з іменниками
Числівники два, три, чотири вимагають форми називного відмінка множини: два брати, три студенти, чотири абітурієнти.
Числівники від п'яти до десяти і подібні вимагають форму родового відмінка множини: п'ять бібліотек, десять будинків, вісім грибів.
Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають родового відмінка множини: тисяча доріг, мільйон мешканців.
Збірні числівники вимагають родового відмінка множини: десятеро ягнят, обидва лікарі.
Дробові числівники вимагають родового відмінка однини: три четверті гектара.
Числівники півтора, півтори керують іменниками в родовому відмінку однини, а числівник півтораста — у родовому відмінку множини: півтораста книжок, півтора кілограма, півтори доби.
ПРО ЧАС ПОТРІБНО ГОВОРИТИ ПРАВИЛЬНО
Запам’ятайте! В українській мові годину завжди вказуємо порядковим числівником (сьома, восьма…), а хвилини і секунди - уже кількісним (двадцять п’ять, десять…).
Щоб дізнатися про час, ЗАВЖДИ питайте так:
Котра зараз година?
О котрій годині?
Не правильно питати: Яка година?
А тепер, як правильно відповідати на питання про час.
10.00
• Рівно десята година.
• Десята година рівно.
10.10
• Десята (година) десять (хвилин).
• Десять хвилин по десятій.
• Десять хвилин на одинадцяту.
10.30
• Десята (година) тридцять (хвилин).
• Пів на одинадцяту.
10.40
• Десята (година) сорок (хвилин).
• За двадцять (хвилин) одинадцята.
• Двадцять (хвилин) до одинадцятої.
Казати НЕ МОЖНА:
• пів першої;
• вісім двадцять п’ять;
• без десяти восьма;
• п’ять хвилин восьмої;
• в десятій годині.

Українська мова

Складносурядне речення


Складносурядне речення — складне речення, в якому загальне (Координаційної) пропозиції рівні за змістом і пов'язані, союзи середніми.

Смислова і граматична незалежність частин складносурядних речень, має відносний характер, оскільки часто тільки перша частина будується вільно, і друге в певній мірі залежить від його змісту і структури. Наприклад:

Давайте поговоримо з лісу, і навіть тоді я можу з людьми (Ліна Костенко)

Сполучники сурядності 

Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності. Їх є кілька типів:

РозділовіЄднальніПротиставні
  • Одиничні: або, чи, хоч;
  • повторювані: або…або, чи…чи, хоч…хоч, то…то, не то…не то.
  • Одиничні: і, й, та (в значенні і), також;
  • повторювані: і…і, ні…ні (ані…ані).
А, але, та (в значенні але), проте, зате, все ж, однак.

Складносурядне речення з

Українська мова

Складнопідрядне речення




Складнопідрядне речення — складні речення, у якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматичного залежить від головного і з'єднання єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова. Підрядне речення може бути розташовано до, всередині або після головного речення

Підрядні сполучники

Підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної. За значенням їх поділяють на:
  • часові: коли, доки, поки, тільки, ледве, як тільки (Пішли, коли стемніло)
  • умовні: якщо, якби (аби), коли, тільки (Я був би поетом, якби умів писати вірші!)
  • мети: щоб, для того щоб, з тим щоб (Марго вийшла, щоб попрощатися із садом)
  • допустові: попри те що, хоч, дарма що, хай (Я встиг, дарма що був останнім в черзі)
  • порівняльні: як, ніби, наче, неначе, нібито, начебто (наче пташка, злетів на підвіконня);
  • причинові та наслідкові: тому що, бо, через те що (повірив, бо)
  • способу дії: щоб, що, як, чим, тим
  • міри та ступеня: щоб, що, як, чим, тим (Так швидко, що і обернутися не встиг)
  • місця: де, звідки, куди

Українська література

Шістдесятники






Найвідомішими представниками були Шістдесятництва поети і прозаїки Микола Вінграновський, Ст. Голобородько, Євген Гуцало, Іван Драч, Роман Іваничук, Ірина та Ігор Калинці, Р. Кириченко, Ліна Костенко, Борис Мамайсур, Юрій Мушкетик, Микола Руденко, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук; художники Алла Горська, Опанас Заливаха, Борис Плаксій, Віктор Зарецький, Ст. Кушнір, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Стефанія Шабатура; режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Лесь Танюк; перекладачі Григорій Кочур та Микола Лукаш.

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості.

Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, В. Дрозд, Гр. Тютюнник, Б. Олійник, В. Дончик, Василь Симоненко, Микола Холодний, Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, кінокритик Роман Корогодський, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші. Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця ХІХ — початку ХХ ст. Одним із тих, хто закладав фундамент шістдесятництва в Україні ставши доцент факультету журналістики Матвій Шестопал, так як серед його учнів були Ст. Чорновіл, Б. Олійник, В. Симоненко, В. Крищенко, Б. Рогоза, М. Шудря, Ст. Мицик та багато інших патріотично налаштованих







Українська мова

Наголоси








Українська мова

Спрощення в групах приголосних українська мова
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних, найчастіше зубних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.

Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: перстень — персня, честь — чесний; пристрасть — пристрасний, область — обласний, щастя — щасливий, користь — безкорисливий.

Винятки становлять:
а) слова кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят ташістсот, звук т у вимові випадає);

б) прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на стконтрастний, баластний, форпостний, компостний.

1. Радісна [радість] праця — ознака творчості. (Ю.Яновський.) 2. Треба битися тут і стояти, як належить чесним [честь] людям. (Ю.Яновський.) 3. Як це неможливо — бути щасливим [щастя], коли на світі страждає хоч одна дитина! (І.Жиленко.) 4. Притихлі явори стоять безшелесно [шелест]. (Л. Костенко.) 5. Мати увечері своїм пестливим [виняток] голосом нашепче дитині про любов до всього живого. (Панас Мирний.) 6. Вздовж дороги вервечкою розтягнулось шістнадцять [виняток] плугів. (М.Стельмах.)


2. Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові й на письмі: тиск — тиснути, блиск — блиснути, брязк — брязнути, горщок — горшка, дощок — дошка.

Але немає спрощення в словах випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брязкнути і споріднених.

В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути.

1. Де вони проходили, ніщо не брязнуло [брязк], не тріснуло [тріск], не хруснуло [хрускіт]. (О. Гончар.) 2. Гули під ними соснові дошки переправи. (О.Гончар.) 3. Сонце вже ховалося за Жовту гору дощок біля вагона. (Григір Тютюнник.) 4. Нестаток, і тяжка робота, і натуга зораліг зморшками [морщити] чоло. (І.Франко.) 5. Та що його питати: він ґав ловив та витрішки [витріщатися] продавав. (І.Котляревський.)

3. У вимові й на письмі відбувається спрощення ще в таких словах:

а) тижня, тижневий — від тиждень;
б) проїзний, виїзний, під'їзний і под.— із коренем -їзд-;
в) серце — при формі сердець;
г) ченця — родовий відмінок від чернець;
ґ) скатерка — від скатерть.


1. Після кількатижневих дощів, туманів та мряк вперше стало на годині. (О.Гончар.) 2. Від швидкого бігу калатало серце. (В.Собко.) 3. Біла скатерка на столі та помиті лави аж сяяли чистотою. (М.Коцюбинський.) 4. Пан звелів коней зупинити коло заїзного двору і повів свою молоду у кімнати. (Марко Вовчок.) 5. По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт. (Л. Первомайський.)


4. Лише у вимові відбувається спрощення:

а) у групах приголосних стц, стч: невістка — невістці [нев'іс'ц'і], невістчин [нев'ішчин], хустка — у хустці [хус'ц'і];

б)  у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (див. § 12, п. 3б): турист — туристський [турис'кий], студент — студентський [студен'с'кий], студентство [студенство].

Такі слова пишемо за морфологічним принципом.

1. Гігантські [гігант] тіні таємничо затиснулись в ущелині. (О.Гончар.) 2. Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці [пустка]! (М.Кропивницький.) 3. В великій, як макітра, хустці [хустка] Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. (І.Нечуй-Левицький.) 4. Він вийшов надвір проходитись, побачив невістчину [невістка] хату і пригадав усе учорашнє. (Панас Мирний.)